Незгасле полум'я зорі 

Богдана Лепкого

"Як мені вас не любити,
батьку рідний, нене,
та ж ви мене згодували
і дбали про мене..."

(Богдан Лепкий)

Богдан Теодор Нестор Лепкий народився 4 листопада 1872 року на хуторі Кривенькім в сім’ї священика. З шести років жив у Бережанах, у діда священика. Основи шкільної науки Б. Лепкому викладав домашній учитель. З 1878 р. навчався (відразу з другого класу) в «нормальній школі» з польською мовою навчання у Бережанах. Після закінчення школи вступив у 1883 р. до Бережанської класичної гімназії з польською мовою навчання. Після закінчення гімназії у 1891 вступив до Віденської Академії мистецтв, щоб здобути малярську освіту, але згодом, через три місяці переводиться на філософський факультет. Туга за Батьківщиною спонукала Лепкого перейти до Львівського університету, де він поринув в українську культурну стихію. 1892 — 1895 навчався у Львівському університеті, по закінченні якого працює вчителем-суплентом в Бережанській гімназії (1895 — 1899). Займається творчою діяльністю. Зявляються перші оповідання: «Дідусь», «Нездала п’ятка», «Над ставом», «Гусій» та ін. 1897 р. з дозволу Папи Римського одружився з донькою свого дядька по батькові — Олександрою, яку здавна кохав. 1899 р. — їде до Кракова, де розпочинає свою викладацьку (педагогічну) діяльність в гімназіях ім. Яна Собєского, св. Яцка та св. Анни, читав лекції з української мови та літератури. Згодом отримав посаду лектора в Ягелонському університеті. У Кракові Б. Лепкий створив своєрідний український центр у польському літературному середовищі. 1912 р. Б. Лепкий вступив до партії «Християнсько-Суспільний Союз» у Львові. Перша світова війна застала сім’ю Лепких у Кракові. Восени 1915 р. Б. Лепкий був мобілізований до австрійського війська. Завдяки сприянню друзів не був відправлений у діючу армію, а виїхав у Німеччину для освітньо-культурної роботи. Тут з листопада 1915 р. мешкав у м. Раштат біля Бадена, працював на просвітницькій роботі в таборах для військовополонених солдатів царської армії, спочатку в Фрайштаті, а потім у Раштаті біля Бадена (викладав історію літератури). З 1916 — просвітницька праця у таборі Вецляру, де Лепкий провадив малярську школу. Влітку 1917р. відвідав Львів, Бережани, могилу батька о. С. Лепкого в селі Жуків, побачився з рідним братом, січовим стрільцем Левом Лепким. Наприкінці 1925 р. Лепкий повернувся до Кракова і знову працює в університеті, де його іменовано доцентом, керівником кафедри української літератури, пізніше — професором Ягелонського університету (1932). Друга світова війна розпочалася, коли Б. Лепкий зі своєю сім’єю перебував на відпочинку у Черче. 23 вересня 1939 року вони повертаються до Кракова (Польща). Останні роки життя були найтяжчі, Краківський університет було закрито, Лепкий залишився без роботи, без пенсії, що спричинило матеріальну скруту. Проте літературну працю він не покинув: написав книжку мемуарів «Бережани» — третю частину «Казки мойого життя», яку він не закінчив, повість «Крутіж», чимало віршів; перекладав з української на німецьку, дописував до українських журналів. «Краківських вістей». 21 липня 1941 р. Б. Лепкий помер. Похований на Раковицькому цвинтарі у Кракові (Польща).

В основі кожної казки лежить захоплююча розповідь про вигадані події і явища, які сприймаються і переживаються наче реальні. Вони мають пізнавальне, морально-етичне, соціально-виховне, розважальне та естетичне значення. 

   "Крутіж" — один із найкращих історичних творів Богдана Лепкого. Письменнику вдалося з великою правдивістю показати драматичний період в історії України — період боротьби за гетьманство після смерті Богдана Хмельницького. В центрі твору — “родовитий” шляхтич Валентій Босаковський. Стурбований ситуацією, що склалася: змовами і суперечностями серед козацької старшини, — він піднімається на захист рідної землі. Динамічний сюжет, впізнавані історичні постаті, вирування пристрастей і зіткнення доль роблять повість цікавою і захоплюючою. Безстрашність і лицарське благородство Валентія та його побратимів, вірність коханню, стихія дотепу та козацького жарту наповнюють наші душі оптимізмом і вірою у щасливе майбутнє.      

     У книзі вміщено повісті "Батурин", "Не вбивай" з історичної епопеї «Мазепа» класика української літератури Богдана Лепкого. У творах відбито складність, героїку і трагізм мазепинської доби напередодні фатальної для України Полтавської битви. Високий патріотизм і зрадництво, героїзм і нікчемність, шляхетність і ницість, людинолюбство і людиноненависництво — все це в органічному поєднанні з майже документальним описом конкретних історичних осіб і подій не залишає байдужим нашого сучасника, викликає асоціації з нинішнім буттям України й українців.       

   У книзі вміщено перший і другий томи повісті "Мотря", що входить до історичної епопеї "Мазепа" класика української літератури Богдана Лепкого . Твір відбиває реалії життя в Україні мазепинської доби.  Читачів повість "Мотря" приваблює високомистецьким зображенням непересічних історичних постатей та взаємин між ними, їх відповідей на виклики долі, їхнього ставлення до обов'язку перед Україною.   

  У книзі вміщено повісті, які склали другу книгу "Полтава" з історичної епопеї „Мазепа".  Твір відбиває складність, героїку і трагізм мазепинської доби під час фатальної для України Полтавської битви. Видання адресоване широкому колу читачів, які цікавляться минулим України та її красним письменством.