четвер, 23 лютого 2017 р.

"Театральна діяльність Леся Курбаса"

 Лесь Курбас (повністю — Олександр-Зенон Степанович Курбас) — український режисер, актор, теоретик театру, драматург, публіцист, перекладач. Народний артист Республіки (1925).

Народився 25 лютого 1887 року в місті Самбір (тепер Львівської області) у родині акторів галицького театру Степана та Ванди Курбасів (за сценою Яновичі). Батько його, хоча й був мандрівним українським актором, проте і в бідності своїй прагнув дати Олександрові гарну освіту.
Навчався у Тернопільській гімназії, у Віденському та Львівському університетах. Тому цілком природно, що Лесь увібрав у себе все те, що могла дати йому європейська культура. Вже тоді Курбас мріяв працювати на Наддніпрянській Україні, де існував сильний демократичний театр Садовського (Київ) і де поруч була висока театральна культура. 1916 року його мрія здійснилась, він вступає до цього театру. Акторська творчість Курбаса в театрі Миколи Садовського обіцяла розвинутися, але сталося так, що він приніс свій акторський талант у жертву режисерському. Головна увага й енергія молодого митця були скеровані на організацію студії молодих акторів, з якої виріс згодом Молодий театр. Назва «Молодий театр» з'явилася вже влітку 1917 року.
Молодий театр — це театр пошуків нових форм втілення сучасної та класичної драматургії. З цього театру взяли початок кілька українських театрів.
   Влітку 1920-го Лесь Курбас зібрав своїх кращих акторів, хто добровільно приєднався з Київського театру ім. Шевченка, і під назвою «Кийдрамте»(Київський драматичний театр).
   Лесь Курбас був засновником спочатку політичного (1922—1926), а потім і філософського (1926—1933) театру в Україні. У виставах свого філософського театру «Березіль» (Харків) Курбас малює всесвіт, де головним стає особлива довіра до життя людини у всіх його суперечностях.
   У Харкові все було під одним дахом і під одним проводом — Курбасовим. У театрі діяв мюзик-хол (спектаклі «Шпана», «Алло на хвилі», «ЧотириЧемберлени»), агітпроп. Булопідготовленосерію «Костюмованіісторії» (спектаклі «Жакерія», «Сава Чалий», «Король бавиться», «ЗмоваФієско»).

Лесь Курбас (повне ім’я — Олександр-Зенон Степанович Курбас) — український режисер, актор, теоретик театру, драматург. Народився 25 лютого 1887 року в місті Самбір (Львівська область) у родині акторів театру. Навчався у Тернопільській гімназії. З 1907 року навчався на філософському факультеті Віденського університету, через рік перевівся до Львівського університету. У 1909 році організував студентський театр, в якому став головним режисером і актором. За вимоги українізації з університету був відрахований. Пізніше відновився в Віденському університеті, який і закінчив одночасно навчаючись в драматичній школі при Віденській консерваторії. Працював в гуцульському театрі Гната Хоткевича, Львівському театрі товариства «Руська бесіда». З початком Першої світової війни переїхав до Тернополя, де в 1915 році організував стаціонарний театр «Тернопільські театральні вечори». У 1917 році на запрошення Миколи Садовського переїхав до Києва, де організував театральну студію (пізніше «Молодий театр»). У 1917 р. був відповідальним секретарем тижневика «Театральні Вісті». У вересні 1919 року одружився із танцівницею Валентиною Чистяковою. У березні 1922 року організував знаменитий театр «Березіль» (пізніше переведений до тодішньої столиці радянської України Харків). У серпні 1925 року отримав звання Народного артиста УРСР. Після згортання політики «українізації» був звинувачений в «націоналістичних збоченнях», відсторонений від керівництва театром, 25 грудня 1933 був заарештований в Москві і засуджений до 5 років виправно-трудового таборів. Перебуваючи в ув’язненні на Соловках, організував самодіяльний театр. 9 жовтня 1937 засуджений до страти. 3 листопада 1937 його було розстріляно в урочищі Сандармох, а 1957 року посмертно реабілітовано.Джерело: http://dovidka.biz.ua/les-kurbas-biografiya-skorocheno/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Лесь Курбас (повне ім’я — Олександр-Зенон Степанович Курбас) — український режисер, актор, теоретик театру, драматург. Народився 25 лютого 1887 року в місті Самбір (Львівська область) у родині акторів театру. Навчався у Тернопільській гімназії. З 1907 року навчався на філософському факультеті Віденського університету, через рік перевівся до Львівського університету. У 1909 році організував студентський театр, в якому став головним режисером і актором. За вимоги українізації з університету був відрахований. Пізніше відновився в Віденському університеті, який і закінчив одночасно навчаючись в драматичній школі при Віденській консерваторії. Працював в гуцульському театрі Гната Хоткевича, Львівському театрі товариства «Руська бесіда». З початком Першої світової війни переїхав до Тернополя, де в 1915 році організував стаціонарний театр «Тернопільські театральні вечори». У 1917 році на запрошення Миколи Садовського переїхав до Києва, де організував театральну студію (пізніше «Молодий театр»). У 1917 р. був відповідальним секретарем тижневика «Театральні Вісті». У вересні 1919 року одружився із танцівницею Валентиною Чистяковою. У березні 1922 року організував знаменитий театр «Березіль» (пізніше переведений до тодішньої столиці радянської України Харків). У серпні 1925 року отримав звання Народного артиста УРСР. Після згортання політики «українізації» був звинувачений в «націоналістичних збоченнях», відсторонений від керівництва театром, 25 грудня 1933 був заарештований в Москві і засуджений до 5 років виправно-трудового таборів. Перебуваючи в ув’язненні на Соловках, організував самодіяльний театр. 9 жовтня 1937 засуджений до страти. 3 листопада 1937 його було розстріляно в урочищі Сандармох, а 1957 року посмертно реабілітовано.Джерело: http://dovidka.biz.ua/les-kurbas-biografiya-skorocheno/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

пʼятницю, 17 лютого 2017 р.

 

" Йосиф Сліпий: сила духу та віри"

17 лютого 2017-го виповнилося 125 років від дня народження Йосифа Сліпого, діяча — однієї із символічних постатей ХХ століття не тільки для греко-католиків, а й для всіх українців. Йосиф Сліпий — один із тих, хто, пройшовши крізь жорна репресій тоталітарного режиму, не зрадив совісті й власного народу. Власне, для нього служіння Богу й Україні поєднались у цілісну життєву практику.В приміщені  Саранчуківської ЗОШ І-ІІІ ст. в тісній співпраці школи, бібліотеки,церкви відбулася бесіда для учнів 4 кл, де діти з цікавістю пізнали сторінки життя та тернистий шлях

Блаженнішого Йосипа Сліпого.