« Ми минемося, а спомин буде про нас…»

15 грудня в приміщенні Саранчуківського НВК в співпраці бібліотеки, школи та СБНТ    відбулася презентація книги п. Людмили Строцень – « Ми минемося, а спомин буде про нас…», в якій відтворені події повстанської боротьби на Бережанщині. Книги про нашого земляка Івана Дубчака бійця партизанського загону на псевдо « Грек» та « Сірий», повстанського поета, провідника та виховника сільської молоді.

 

 " Пам'ять голоду, пам'ять серця"

В останню суботу листопада ми поминаємо тих невинно убієнних під час  голодомору 1932-33 років в Україні.

Масове фізичне винищення українських хліборобів штучним голодом було свідомим терористичним актом сталінської політичної системи проти мирних людей, проти українців як нації і, зокрема, проти селян як класу. Внаслідок чого зник не тільки численний прошарок заможних і незалежних від держави селян-підприємців, але й цілі покоління землеробського населення.

Незгасле полум'я зорі 

Богдана Лепкого

"Як мені вас не любити,
батьку рідний, нене,
та ж ви мене згодували
і дбали про мене..."

(Богдан Лепкий)

Богдан Теодор Нестор Лепкий народився 4 листопада 1872 року на хуторі Кривенькім в сім’ї священика. З шести років жив у Бережанах, у діда священика. Основи шкільної науки Б. Лепкому викладав домашній учитель. З 1878 р. навчався (відразу з другого класу) в «нормальній школі» з польською мовою навчання у Бережанах. Після закінчення школи вступив у 1883 р. до Бережанської класичної гімназії з польською мовою навчання. Після закінчення гімназії у 1891 вступив до Віденської Академії мистецтв, щоб здобути малярську освіту, але згодом, через три місяці переводиться на філософський факультет. Туга за Батьківщиною спонукала Лепкого перейти до Львівського університету, де він поринув в українську культурну стихію. 1892 — 1895 навчався у Львівському університеті, по закінченні якого працює вчителем-суплентом в Бережанській гімназії (1895 — 1899). Займається творчою діяльністю. Зявляються перші оповідання: «Дідусь», «Нездала п’ятка», «Над ставом», «Гусій» та ін. 1897 р. з дозволу Папи Римського одружився з донькою свого дядька по батькові — Олександрою, яку здавна кохав. 1899 р. — їде до Кракова, де розпочинає свою викладацьку (педагогічну) діяльність в гімназіях ім. Яна Собєского, св. Яцка та св. Анни, читав лекції з української мови та літератури. Згодом отримав посаду лектора в Ягелонському університеті. У Кракові Б. Лепкий створив своєрідний український центр у польському літературному середовищі. 1912 р. Б. Лепкий вступив до партії «Християнсько-Суспільний Союз» у Львові. Перша світова війна застала сім’ю Лепких у Кракові. Восени 1915 р. Б. Лепкий був мобілізований до австрійського війська. Завдяки сприянню друзів не був відправлений у діючу армію, а виїхав у Німеччину для освітньо-культурної роботи. Тут з листопада 1915 р. мешкав у м. Раштат біля Бадена, працював на просвітницькій роботі в таборах для військовополонених солдатів царської армії, спочатку в Фрайштаті, а потім у Раштаті біля Бадена (викладав історію літератури). З 1916 — просвітницька праця у таборі Вецляру, де Лепкий провадив малярську школу. Влітку 1917р. відвідав Львів, Бережани, могилу батька о. С. Лепкого в селі Жуків, побачився з рідним братом, січовим стрільцем Левом Лепким. Наприкінці 1925 р. Лепкий повернувся до Кракова і знову працює в університеті, де його іменовано доцентом, керівником кафедри української літератури, пізніше — професором Ягелонського університету (1932). Друга світова війна розпочалася, коли Б. Лепкий зі своєю сім’єю перебував на відпочинку у Черче. 23 вересня 1939 року вони повертаються до Кракова (Польща). Останні роки життя були найтяжчі, Краківський університет було закрито, Лепкий залишився без роботи, без пенсії, що спричинило матеріальну скруту. Проте літературну працю він не покинув: написав книжку мемуарів «Бережани» — третю частину «Казки мойого життя», яку він не закінчив, повість «Крутіж», чимало віршів; перекладав з української на німецьку, дописував до українських журналів. «Краківських вістей». 21 липня 1941 р. Б. Лепкий помер. Похований на Раковицькому цвинтарі у Кракові (Польща).

В основі кожної казки лежить захоплююча розповідь про вигадані події і явища, які сприймаються і переживаються наче реальні. Вони мають пізнавальне, морально-етичне, соціально-виховне, розважальне та естетичне значення. 

   "Крутіж" — один із найкращих історичних творів Богдана Лепкого. Письменнику вдалося з великою правдивістю показати драматичний період в історії України — період боротьби за гетьманство після смерті Богдана Хмельницького. В центрі твору — “родовитий” шляхтич Валентій Босаковський. Стурбований ситуацією, що склалася: змовами і суперечностями серед козацької старшини, — він піднімається на захист рідної землі. Динамічний сюжет, впізнавані історичні постаті, вирування пристрастей і зіткнення доль роблять повість цікавою і захоплюючою. Безстрашність і лицарське благородство Валентія та його побратимів, вірність коханню, стихія дотепу та козацького жарту наповнюють наші душі оптимізмом і вірою у щасливе майбутнє.      

     У книзі вміщено повісті "Батурин", "Не вбивай" з історичної епопеї «Мазепа» класика української літератури Богдана Лепкого. У творах відбито складність, героїку і трагізм мазепинської доби напередодні фатальної для України Полтавської битви. Високий патріотизм і зрадництво, героїзм і нікчемність, шляхетність і ницість, людинолюбство і людиноненависництво — все це в органічному поєднанні з майже документальним описом конкретних історичних осіб і подій не залишає байдужим нашого сучасника, викликає асоціації з нинішнім буттям України й українців.       

   У книзі вміщено перший і другий томи повісті "Мотря", що входить до історичної епопеї "Мазепа" класика української літератури Богдана Лепкого . Твір відбиває реалії життя в Україні мазепинської доби.  Читачів повість "Мотря" приваблює високомистецьким зображенням непересічних історичних постатей та взаємин між ними, їх відповідей на виклики долі, їхнього ставлення до обов'язку перед Україною.   

  У книзі вміщено повісті, які склали другу книгу "Полтава" з історичної епопеї „Мазепа".  Твір відбиває складність, героїку і трагізм мазепинської доби під час фатальної для України Полтавської битви. Видання адресоване широкому колу читачів, які цікавляться минулим України та її красним письменством.               

В серцях несемо вдячності немало всім тим, хто землю боронить

З нагоди відзначення Дня захисника України в бібліотеці спільно з школою(кл. кер. 2 класу - Скіп Н. В. та кл. кер. 3-4 класів Смаль О. І.) було проведено інформаційно- патріотичну бесіду "В серцях несемо вдячності немало всім тим, хто землю боронить". Згадавши нашу історію минулих часів, діти відповідали на питання вікторини " Козацтво - славне лицарство". Згадали і про Українську Повстанську Армію з часу створення якої ми відзначаємо 75 років.

Україна сьогодні - незалежна держава. Українські захисники покликані охороняти незалежність рідної землі. Збережемо і примножимо славу наших мужніх героїв. Слава Україні! Героям Слава!

" Усе моє, все зветься Україна"

 Для багатьох українців День незалежності — довгоочікуване свято,до нього наші предки йшли довгими століттями. І от ми нарешті її маємо, нашу  Україну. Відзначила це свято і наша бібліотека конкурсом малюнка.

Та громада села , молитвою за мир в Україні, виступами активу села, піснями.

Українці святкують велике свято – День Незалежності. До цього наші предки йшли довгими століттями. І от нарешті ми її маємо, нашу Україну! Сьогодні їй 26.
http://24tv.ua/statti_tag4571?utm_source=seocopy

Українці святкують велике свято – День Незалежності. До цього наші предки йшли довгими століттями. І от нарешті ми її маємо, нашу Україну! Сьогодні їй 26. К
http://24tv.ua/statti_tag4571?utm_source=seocopy

Біжать узори в глиб століть

8 липня - День родини, українці завжди шанували сім'ю, найбільш цінними є родинні зв'язки. Від батька до сина, від бабусі до онуки, передаються духовні цінності і досі. 

Сьогодні в нашій бібліотеці відбувся захід під назвою " Біжать узори в глиб століть"  на якому діти розповідали про традиції в своїх родинах.

" Світ мого дитинства"

 Уже традиційно 1 червня відзначаємо Міжнародний день захисту дітей.Саме в дітях продовження роду людського й здійснення своїх мрій і сподівань на краще. Дорослі прагнуть, щоб діти зросли здоровими та радісними, прославляли свої родини і рідний край. Ми мали чудову нагоду   разом із дітьми провести духовно - пізнавальну екскурсію в Марійський духовний центр у Зарваниці щоб помолитись до чудотворної ікони Зарваницької Матері Божої, попити води із цілющого джерела.

 

"Андрій Чайковський - знаний і не знаний "

Андрій Чайковський (15 травня 1857, Самбір — 2 червня 1935, Коломия) — український письменник, громадський діяч, доктор права, адвокат у Галичині. Джерело: http://dovidka.biz.ua/andriy-chaykovskiy-biografiya/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

 Андрій Якович Чайковський (15 травня 1857, Самбір — 2 червня 1935, Коломия) — український письменник, громадський діяч, доктор права, адвокат у Галичині. Діяч Національно Демократичної Партії, згодом УНДО, один з організаторів УСС, повітовий комісар ЗУНР у Самборі.

 Друкуватися почав з 1892 року.На пробудження національної свідомості й виховання молоді мала значний вплив проза Чайковського в романтичному стилі про Козаччину:

 Твір переносить нас у минулі століття, коли Україна потерпала від татарських набігів. Автор створює захоплюючу повість у героїко-романтичному ключі. 15-літній Павлусь — свідок загибелі села і своєї родини від рук татарської орди, вирішує будь-що визволити сестру Ганну. Переживши чимало пригод і злигоднів, він все-таки щасливо здійснює свій намір. До книги увійшло також історичне оповідання «Богданко».

                      

       Письменник знаходить захоплюючі пригодницькі сюжети, правдиво показує козацькі звичаї, військову тактику, змальовує переконливі образи сміливих і мужніх хлопців та козаків, які, долаючи численні труднощі й небезпеки, самовіддано захищають рідну землю і свій народ. А. Чайковський привертає увагу читачів до таких високих якостей героїв своїх творів, як людяність, порядність, милосердя, стриманість, розважливість, щирість. Книга зберігає свою актуальність і сьогодні.
 

   

 Козацькі пригоди, бої з татарами заворожують сучасного поціновувача чудовим знанням давнього побуту та історичних реалій. До цього видання увійшли захоплюючі повісті «На уходах», «Віддячився» та «З татарської неволі», у яких молоді хлопці стають справжніми козаками, пройшовши неабиякі випробування та побувавши у козацьких походах. 

У цих творах Чайковський ідеалізував Запоріжжя і звинувачував Москву за кривди, завдані Україні.
Образи життя знайшли відтворення в його спогадах.

                                                                                 

 Олюнька» Андрія Чайковського – родинно-побутова повість, присвячена темі соціальної нерівності***. Головна героїня твору – дівчинка-сирота, яка живе у селі, умовно поділеному на два класи: шляхта і хлопи. Чайковський виразно демонструє, як несправедливість і прагнення до багатства спотворюють людські долі.

                                                                                

Твір українського письменника Андрія Чайковського переносить нас у минулі століття, коли Україна потерпала від татарських набігів. Автор створює захоплюючу повість у героїко-романтичному ключі. 15-літній Павлусь — свідок загибелі села і своєї родини від рук татарської орди, вирішує будь-що визволити сестру Ганну. Переживши чимало пригод і злигоднів, він все-таки щасливо здійснює свій намір. До книги увійшли також історичне оповідання «Богданко»
Джерело: http://nashformat.ua/catalog/knygy/dytyacha_literatura/serednij_shkilnyj_vik/knyga_za_sestroyu_andrij_chajkovskyj/

Твір українського письменника Андрія Чайковського переносить нас у минулі століття, коли Україна потерпала від татарських набігів. Автор створює захоплюючу повість у героїко-романтичному ключі. 15-літній Павлусь — свідок загибелі села і своєї родини від рук татарської орди, вирішує будь-що визволити сестру Ганну. Переживши чимало пригод і злигоднів, він все-таки щасливо здійснює свій намір. До книги увійшли також історичне оповідання «Богданко»
Джерело: http://nashformat.ua/catalog/knygy/dytyacha_literatura/serednij_shkilnyj_vik/knyga_za_sestroyu_andrij_chajkovskyj/

Твір українського письменника Андрія Чайковського переносить нас у минулі століття, коли Україна потерпала від татарських набігів. Автор створює захоплюючу повість у героїко-романтичному ключі. 15-літній Павлусь — свідок загибелі села і своєї родини від рук татарської орди, вирішує будь-що визволити сестру Ганну. Переживши чимало пригод і злигоднів, він все-таки щасливо здійснює свій намір. До книги увійшли також історичне оповідання «Богданко»
Джерело: http://nashformat.ua/catalog/knygy/dytyacha_literatura/serednij_shkilnyj_vik/knyga_za_sestroyu_andrij_chajkovskyj/

Андрій Чайковський (15 травня 1857, Самбір — 2 червня 1935, Коломия) — український письменник, громадський діяч, доктор права, адвокат у Галичині.Джерело: http://dovidka.biz.ua/andriy-chaykovskiy-biografiya/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

ВЕЛИКОДНІ МОТИВИ

 В очікуванні великого християнського свята Великодня,ми як слід готувалися до нього, зробивши своїми руками писанки. Кожна наша писанка – це довершений художній твір декоративного мистецтва.  

 

Українська революція: Доба Центральної Ради

1917 рік відкрив нову сторінку історії України. Перша світова війна викликала загальну кризу як Російської, так і Австрійської імперій. У 1917 р. впала Російська імперія: Лютнева революція ліквідувала самодержавство, Росія стала демократичною республікою. У жовтні-листопаді 1918 р. розпалася Австро-Угорщина.
Українські сили вирішили скористатися ситуацією, що склалася, для відродження української державності. У зв'язку з цим у 1917-1920 рр. в Україні розгорнулася національно-демократична революція, в ході якої було створено незалежну державу - Україна.

У  Києві на Володимирській 42, в приміщенні українського клубу «Родина» з ініціативи Товариства українських поступовців за участю українських політичних партій, українських військовиків, робітників, духовенства, кооператорів, студентства, громадських і культурних організацій (Українське Наукове Товариство, Українське Педагогічне Товариство, Товариство українських техніків і аґрономів тощо) було проголошено утворення Української Центральної Ради. Головою її заочно одностайно обрали Михайла Грушевського, який, повертаючись із царського заслання, вимушено затримався у Москві. На той час це був вчений-історик зі світовим ім’ям.

29 квітня 1918 року, ухваливши  Конституцію УНР і обравши Михайла Грушевського Президентом Української Народної Республіки. 

                        Прапор Української Центральної Ради. 1918 р.

                                                                                 









   
                                                                      

"ПІД МАГІЄЮ ШЕВЧЕНКОВОГО СЛОВА"

В  ці Шевченківські дні в нашій бібліотеці  експонувалася книжкова виставка " Під магією Шевченкового  слова". Шевченко -  наш вартовий, що на сторожі нашого слова стоїть і десятиріччями нагадує нам, хто ми і що ми, „чиїх батьків діти”.

"Театральна діяльність Леся Курбаса"

 Лесь Курбас (повністю — Олександр-Зенон Степанович Курбас) — український режисер, актор, теоретик театру, драматург, публіцист, перекладач. Народний артист Республіки (1925).

Народився 25 лютого 1887 року в місті Самбір (тепер Львівської області) у родині акторів галицького театру Степана та Ванди Курбасів (за сценою Яновичі). Батько його, хоча й був мандрівним українським актором, проте і в бідності своїй прагнув дати Олександрові гарну освіту.
Навчався у Тернопільській гімназії, у Віденському та Львівському університетах. Тому цілком природно, що Лесь увібрав у себе все те, що могла дати йому європейська культура. Вже тоді Курбас мріяв працювати на Наддніпрянській Україні, де існував сильний демократичний театр Садовського (Київ) і де поруч була висока театральна культура. 1916 року його мрія здійснилась, він вступає до цього театру. Акторська творчість Курбаса в театрі Миколи Садовського обіцяла розвинутися, але сталося так, що він приніс свій акторський талант у жертву режисерському. Головна увага й енергія молодого митця були скеровані на організацію студії молодих акторів, з якої виріс згодом Молодий театр. Назва «Молодий театр» з'явилася вже влітку 1917 року.

Молодий театр — це театр пошуків нових форм втілення сучасної та класичної драматургії. З цього театру взяли початок кілька українських театрів.
   Влітку 1920-го Лесь Курбас зібрав своїх кращих акторів, хто добровільно приєднався з Київського театру ім. Шевченка, і під назвою «Кийдрамте»(Київський драматичний театр).
   Лесь Курбас був засновником спочатку політичного (1922—1926), а потім і філософського (1926—1933) театру в Україні. У виставах свого філософського театру «Березіль» (Харків) Курбас малює всесвіт, де головним стає особлива довіра до життя людини у всіх його суперечностях.
   У Харкові все було під одним дахом і під одним проводом — Курбасовим. У театрі діяв мюзик-хол (спектаклі «Шпана», «Алло на хвилі», «ЧотириЧемберлени»), агітпроп. Булопідготовленосерію «Костюмованіісторії» (спектаклі «Жакерія», «Сава Чалий», «Король бавиться», «ЗмоваФієско»).

Лесь Курбас (повне ім’я — Олександр-Зенон Степанович Курбас) — український режисер, актор, теоретик театру, драматург. Народився 25 лютого 1887 року в місті Самбір (Львівська область) у родині акторів театру. Навчався у Тернопільській гімназії. З 1907 року навчався на філософському факультеті Віденського університету, через рік перевівся до Львівського університету. У 1909 році організував студентський театр, в якому став головним режисером і актором. За вимоги українізації з університету був відрахований. Пізніше відновився в Віденському університеті, який і закінчив одночасно навчаючись в драматичній школі при Віденській консерваторії. Працював в гуцульському театрі Гната Хоткевича, Львівському театрі товариства «Руська бесіда». З початком Першої світової війни переїхав до Тернополя, де в 1915 році організував стаціонарний театр «Тернопільські театральні вечори». У 1917 році на запрошення Миколи Садовського переїхав до Києва, де організував театральну студію (пізніше «Молодий театр»). У 1917 р. був відповідальним секретарем тижневика «Театральні Вісті». У вересні 1919 року одружився із танцівницею Валентиною Чистяковою. У березні 1922 року організував знаменитий театр «Березіль» (пізніше переведений до тодішньої столиці радянської України Харків). У серпні 1925 року отримав звання Народного артиста УРСР. Після згортання політики «українізації» був звинувачений в «націоналістичних збоченнях», відсторонений від керівництва театром, 25 грудня 1933 був заарештований в Москві і засуджений до 5 років виправно-трудового таборів. Перебуваючи в ув’язненні на Соловках, організував самодіяльний театр. 9 жовтня 1937 засуджений до страти. 3 листопада 1937 його було розстріляно в урочищі Сандармох, а 1957 року посмертно реабілітовано.Джерело: http://dovidka.biz.ua/les-kurbas-biografiya-skorocheno/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Лесь Курбас (повне ім’я — Олександр-Зенон Степанович Курбас) — український режисер, актор, теоретик театру, драматург. Народився 25 лютого 1887 року в місті Самбір (Львівська область) у родині акторів театру. Навчався у Тернопільській гімназії. З 1907 року навчався на філософському факультеті Віденського університету, через рік перевівся до Львівського університету. У 1909 році організував студентський театр, в якому став головним режисером і актором. За вимоги українізації з університету був відрахований. Пізніше відновився в Віденському університеті, який і закінчив одночасно навчаючись в драматичній школі при Віденській консерваторії. Працював в гуцульському театрі Гната Хоткевича, Львівському театрі товариства «Руська бесіда». З початком Першої світової війни переїхав до Тернополя, де в 1915 році організував стаціонарний театр «Тернопільські театральні вечори». У 1917 році на запрошення Миколи Садовського переїхав до Києва, де організував театральну студію (пізніше «Молодий театр»). У 1917 р. був відповідальним секретарем тижневика «Театральні Вісті». У вересні 1919 року одружився із танцівницею Валентиною Чистяковою. У березні 1922 року організував знаменитий театр «Березіль» (пізніше переведений до тодішньої столиці радянської України Харків). У серпні 1925 року отримав звання Народного артиста УРСР. Після згортання політики «українізації» був звинувачений в «націоналістичних збоченнях», відсторонений від керівництва театром, 25 грудня 1933 був заарештований в Москві і засуджений до 5 років виправно-трудового таборів. Перебуваючи в ув’язненні на Соловках, організував самодіяльний театр. 9 жовтня 1937 засуджений до страти. 3 листопада 1937 його було розстріляно в урочищі Сандармох, а 1957 року посмертно реабілітовано.Джерело: http://dovidka.biz.ua/les-kurbas-biografiya-skorocheno/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua